Пригоди на Шостому континентi

Крім фільму, цій же меті служитиме велика серія фотографій. Ось наш баланс: Джорджо Равеллі і я зробили разом щось з п'ятсот кольорових та чорно-білих фотографій (під водою і на поверхні). Крім нас, виявилися завзятими фотографами Букер, Рогі, Стюарт та Присцілла. Отже, можна вважати, що наша експедиція везе з собою близько чотирьох тисяч фотографій.

Говорячи про знімки Джорджо Равеллі та мої, треба підкреслити, що ми мали на меті якнайточніше і правдивіше відбити підводний світ, який поступово розкривався перед нашими очима, намагалися показати його в усіх видах.

Повертаючись на батьківщину, кожний з нас несе в собі почуття радості не тільки від того, що він — один з небагатьох у світі, хто бачив незабутні, прекрасні картини підводного життя; кожного з нас переповнює почуття задоволення від чесно виконаної праці, від того, що ми веземо з собою результати своєї нелегкої роботи — документальний фільм, який дасть можливість всім глядачам побачити ті картини, які бачили ми, і взяти участь у наших підводних пригодах.

Три з половиною милі на годину… Здається, що ми стоїмо на місці, а тим часом ось уже й вогні Суеца!

Вони підпливають все ближче й ближче. Вже можна бачити прожектори і ліхтарі в порту та на кораблях, які стоять на якорях біля входу у гавань. Зібравшись на капітанському містку, ми прощаємося з Червоним морем!

Червона цяточка вдалині поступово збільшується, стає яскравішою. Це — маяк біля входу у канал, той самий маяк, який п'ять з половиною місяців тому сповістив нам про початок наших пригод. Сьогодні, 26 травня 1953 року, він сповіщає про кінець наших пригод.

Під колесами комфортабельного літака компанії «Аліталія» швидко зникає довга злітна доріжка. Піднімаємось у повітря.

Промайнули піраміди, десь унизу залишився Каїр.

Під нами лабіринт гирла Нілу. Через деякий час і він зникає під крилом. Летимо над морем.

Високо в небі літак ніби занурився у блакить: синя безодня зверху і синя безодня внизу. Немовби ще раз повторюються хвилини, коли тіло, прорізавши хвилі, падає в глиб того світу, який зветься «Шостим континентом».

Мотори ревуть: «Шостий континент… Шостий континент». Чи замислиться людина, яка завжди мріє про нові завоювання, чи замислиться вона над тим, що й тут можна добитися перемоги? Вершина Евересту — останній клаптик землі, не завойований людиною до вчорашнього дня — вже подоланий. Тепер людству залишається шукати нових невідомих світів. Мріють про далекі, незбагненно далекі Місяць та Марс… А чому б не подумати про підводний світ, такий неосяжний і багатий? Адже можливість використати його вже доведена. Земля вщерть заселена, Земля голодує… Коли море буде завойоване інженерами, вченими, робітниками, коли вони відкриють його простори для людей, перенесуть діяльність людини в глибину, скерувавши її на освоєння багатств моря та закладеної в ньому енергії, тоді страшна примара голоду, яка тепер стає з кожним роком страшнішою, перестане лякати нас… Дехто може сказати: є ще багато тисяч квадратних кілометрів суші, які можна обробити. Сахара, Мату-Гросу… Перше зовсім не заперечує другого, до того ж, за нашими підрахунками, просторів, які на сьогодні не обробляються, скоро не вистачатиме. Хіба вчені, які займаються цією проблемою, не пропонують за допомогою атомних вибухів звільнити Антарктиду від її льодової броні, щоб відкрити людству ще одну нову область для застосування його здібностей та енергії?

Не можна заперечувати жоден з цих шляхів. Невблаганні цифри підганяють людство. Сьогодні нас два мільярди двісті мільйонів. Якщо швидкість приросту залишиться такою ж, в двохтисячному році нас буде три мільярди, а ще через чотириста років — десять мільярдів.

Ви скажете — утопія? Але ще настане час, коли голод примусить світ втілити цю утопію в життя. Голод — це значить війна, смерть, розруха. Такі слова ніхто з нас не хоче більше чути.

Кожен, хто прагне усунути загрозу війни, повинен замислитись над тим, як перемогти голод. Хай він подивиться довкола себе і затримає свій погляд на трьох п'ятих нашої планети, вкритих морем.

Людина-амфібія за роботою на морському дні — можливо, саме це і означатиме перемогу Миру.

Літак легко торкається землі колесами — історія нашої подорожі закінчилася. Але вона — тільки початок іншої великої історії — історії підкорення Шостого континенту.