Lux perpetua
Lux perpetua читать книгу онлайн
Рейневан, головний герой книг «Вежа блазнів» і «Божі воїни», далі має клопоти: весь час хтось або чигає на його життя, або робить пропозиції, від яких неможливо відмовитися. Його переслідують прозаїчні агенти розвідки та нечиста сила, яка зовсім не приховує свого диявольського походження. Але ж Рейневан живе в жорстокі і небезпечні часи. У Шльонську і в Чехії, коли через ці землі прокочувалися хрестові походи та гуситські каральні експедиції. Коли не знали слова «милосердя» і з іменем Бога на устах вирізали тисячі невинних. Рейнмар вірить у релігійне оновлення, стає на боці прихильників Гуса, навіть коли ті вчиняють неймовірні злочини. Він, медик і травник, ідеаліст і безкорисливий захисник хворих і стражденних, повинен перевтілитися в роль гуситського шпигуна, диверсанта, вбивці та безжального месника. Розриваючись між обов'язком і покликом серця, він йде ва-банк, аби лише вирвати кохану з рук ворогів.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
35
«Увене Єрушалаім ір гакодеш…» — «І відбудуй Єрусалим, святе місто, швидко і за наших днів».
36
«Viendo, no vean!» — «Щоби дивились вони і не бачили», кастильська версія Євангелія від святого Луки, 8: 10.
37
«…празька рушниця, яку прийнято називати «зрадницькою» — прогрес у розвитку озброєнь я дещо прискорюю, короткі «зрадницькі», тобто такі, які носили схованими (за поясом або під плащем) рушниці стали в Празі проблемою дещо пізніше, після 1500 року. Старі чеські літописи наводять зміст рішення магістрату, в якому забороняється носити цю зброю під карою штрафу («Pokud se týká ručnic, mají s nimi chodit jen poblíž svých pozemků, ale ať nedělají škody na rybnících a nestřílejí divoké kachny ani zvěř; ale ty zrádné ručnice, které se teď velice rozmohly, budou zakázány pod pokutou…» [236]).
38
«Тебе звати Пйотр Прейшвіц, міський писар з Будишина» — через три місяці, у вересні 1429 року, Табор здійснив черговий рейд на Лужиці. Гуситам, які тримали в облозі Будишин, допомагав внутрішньою диверсією їхній шпигун, ратушний писар Пйотр Прейшвіц. Його схопили, катували, він зізнався і видав спільників. Будишин відбив штурм і добився на переговорах із Прокопом Голим піврічного перемир'я. Прокоп міг в умовах угоди передбачити звільнення і передачу йому свого агента. Він цього не зробив, Прейшвіца було страчено третього лютого 1430 року. Мораль: шпигун завжди в програші.
39
«Вісімсот злотих ринських» — ринський (рейнський) злотий або гульден (rheinischer Gulden, florenus Rheni) карбували в Кельні, Трірі та Майнці, названі міста нагородив монетним привілеєм імператор Карл IV за підтримку його особи на виборах. Ринський містив менше золота, ніж угорський дукат, а важив трохи більше трьох грамів.
40
«Як заплатить, то я його пощаджу» — щодо цього питання історичні джерела вносять деяку плутанину, ця справа нез'ясована. Річ у тім, що історики однозначно і впевнено стверджують, що князь Ян Жаганський відкупився від гуситів, заплативши їм шістсот гульденів. Ті самі джерела єдиним духом подають, що гусити напали на Жагань і вчинили великі спустошення, зокрема тоді зазнали руйнування жаганський монастир августинців і його унікальна бібліотека. Щоби хоч трохи бути вірним науці, я наказав Якубові Кромешинові вимагати викупу в розмірі восьмисот ринських. Тобто: Ян Жаганський торгувався, викуп знизив, але тим часом гусити встигли наробити шкоди. Після виплати викупу шкодити вони перестали, що знову-таки підтверджують джерела, які пишуть, що завдяки викупу жаганське князівство зазнало відносно невеликих збитків.
41
«Nox ruit et fuscis tellurem amplectitur alis» — «Ніч настала, і сон огорнув усе живе». Вергілій, «Енеїда», 3: 148. Переклад Ігнація Венєвського.
42
«Бути припертим до ріки — це взагалі загрожує розгромом» — через рік, узимку 1431 року, під час повернення з рейду на Угорщину, Сирітки Яна Чапека з Сан зазнали тяжкої поразки і мало не були розбиті дощенту в ідентичній ситуації: під час спроби переправитися через Ваг.
43
«Non nobis…» — «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу» (Псалом 115).
44
«Comes facundus in via… pro vehiculo est». — «Балакучий супутник у дорозі — як віз» (у значенні: робить приємнішою подорож і скорочує її час). Публілій Сирієць, «Сентенції».
45
«Веп volria mon cavalier…» — балада авторства графині де Дє (бл. 1200). Переклад автора.
Романтична історія Флориса і Бланшфлер була одним із найпопулярніших любовних оповідань в Європі того часу.
46
«Назву тебе нареченою моєю, кохання якої ліпше за вино…» — Кузанський досить вільно цитує Пісню над Піснями, 4: 10,5: 16,7: 13-14.
47
«Пан на бургу Драхенштейн. Тутешній пфлегер» — пфлегерами називали лицарів, яких сеньйор наділяв функціями та обов'язками військових командирів у підлеглому їм регіоні. Вони відповідали за мобілізацію військовозобов'язаних на випадок воєнного походу і здійснювали нагляд над організацією оборони у разі навали або внутрішніх боїв.
48
«Плата становить три гроші з коня» — пфлегер мав на увазі радше не широкі празькі гроші, а якісь місцеві срібні монети: саксонські, равенсбургські або палатинатські, які були за курсом утричі дешевшими від празького гроша. Але він однаково допускає неймовірне здирництво: плата, якої він вимагає, відповідає денному заробітку робітника, за який можна було купити корець вівса або дві гуски.
49
«…трупів було надто багато» — у різні Плауена, що відбулася 25 січня 1430 року, загинуло понад тисячу людей; як на моє око, беручи до уваги тодішню чисельність таких міст, було перебито добру половину мешканців.
50
«Багато грубої і великої брехні мовиться…» — агітку емісара я вільно заснував на автентичному гуситському маніфесті, який поширювався у прилеглих країнах у різних мовних версіях, узятому з книги Єви Малечинської (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW 1959).
51
«Seulete sui et seulete vueil estre…» — одна з найвідоміших балад Кристини Пізанської (переклад Юлії Хартвіг).
52
«De Deu е de nos vos sian perdonatz…» — «Хай вони будуть тобі прощені Богом і нами, просимо Бога, щоб Він їх тобі пробачив» (катарський ритуал над помираючим).
53
«Pater sancte… suscipe ancillam tuam in tua iusticia» — «Святий Отче, прийми служницю свою у своїй справедливості та пошли їй Твою милість і Твого святого Духа». Там само.
54
«Mors stupebit et natura…» — «Dies irae».
55
«Amor condusse noi ad una morte…» — Данте, «Божественна комедія», «Пекло», пісня V.
56
«Будь наче горда вежа кам'яна…» — Там само, «Чистилище», пісня V.
57
«О luce etterna che sola in te sidi…» — там само, «Рай», пісня XXXIII, переклад той самий, що й у попередньому томі.
