На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Екзотичнi птахи i рослини з додатком «Iндiя», Андрухович Юрий Игоревич-- . Жанр: Поэзия. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Екзотичнi птахи i рослини з додатком «Iндiя» читать книгу онлайн
Екзотичнi птахи i рослини з додатком «Iндiя» - читать бесплатно онлайн , автор Андрухович Юрий Игоревич
Вірші, вміщені під цією обкладинкою, виникали упродовж доброго десятка років і знаменували собою не завжди поступове та плавне поринання ідеалістичного юнака в досвіди, маски і тексти, в мову, в усе на світі, включно з любов'ю. Між «Піснею мандрівного спудея» чи «Казкарем» (обидва — 1980) і останнім на сьогодні циклом «Індія» (1990) лежить страшенно велика відстань довжиною в молодість. Усе це пережите і прожите. Тому ця книжка, можливо, є шлях. Чи цей шлях завершений?
Жоден шлях завершеним не буває. Даруйте нагадування.
Я відібрав сюди вірші з усіх трьох своїх збірок, але найбільше з останньої. Напевно, не всі з віршів, які ще й тепер мені подобаються, можна тут знайти. Ясна справа, тут немає тих, які тепер уже мені не подобаються. Але навіть у цих, «фаворизованих», я намагався іноді щось і якось позмінювати. Це не було переписування, а швидше переживання наново. Я вдячний нагоді знову побувати т а м.
Залишаюся з любов'ю — до рослин, жаб, каменів і птахів, до трави і покручів, загалом до людей, до блазнів, астрологів і жонглерів, до ангелів, до Антонича, до Львова, до інших міст і країн, до вина поезії й поезії вина, до решти світу. До зустрічей —
Автор
* * *
трава на камені вонавночі росте у ранах домутрава лунка немов лунарослинне тіло в кам'яномуі ми так часто не спимоі наслухаємо допокинічна трава зітхає мовнічні озера і затокисебе вганяючи мов клину ці крихкі тріскучі плитизапасти в усмішку щілинтриматись каменя і житихоча б між рейок і колісміж днями виникне і снамивисока й чиста ніби лістрава яка прийде за нами
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Павло Мацапура — ніжинський полковий кат, страчений 1740 р. за «ядение человеческаго мяса і прочия богопротивныя злодеяния».
З коментарів до «Енеїди» І. Котляревського
наша змора нічна ти давиш на дух як маґніт
що за черево бідне носило сей капосний плід
прогорів у злобі своїй ніби отруєний ґніт
мацапура павло скверносій солодій содоміт
аж тепер йому страта мотузка амінь і гаплик
аж із вуст його темних повисне язик наче шлик
погойдаєшся чорною грушею павлику пане
кличмо з неба музик биймо в бубни
тим паче в тимпани
повилазить усе навіть очі якими нас пік
а із неба комета рогата фініта і шиш
заговорена кров двадцяти і семи чоловік
перемелені кості монети серця і гашиш
чорний квіте ночей маґістре залізних тортур
збур ходячий ганьба сім'ї мацапур
людоїд рукоблуд єзуїт зорекрад
продавець вінків рушників дівчат
і зійшовши павло на хиткий на досмертний поміст
і говорить павло побачивши яма яка
ніжні ніжинці оскоромлені в піст
може був я лиш сумнів у Божих руках
а тепер полечу в нічний вавилон вавилон
і нікого з вас не болить не болить не скубе
що жив на світі такий павло
аби благими ви чули себе
та й поліз у петлю ніби там анаша
або херувимська музика ніжна
і хоч зашморг
вийшла на світло душа
і кружляла над площею міста ніжина
2. ВАНЯ КАЇН
За мотивами старого московського лубка
знову в руськім царстві пиятика
навіть голуби на храмах сизі
брате каїн ця сльоза велика
на твоїй неголеній мармизі
що вона таке й куди тікає
перепив чи перетовк задуже
і дрижиш мов каїн брате каїн
мій рудобородий п'яний друже
мій косоворотий темний роте
в Бога просиш різки паче ласки
знов на стайнях батогом пороти
від москви до самих до аляски
прагнеш
аж кожух під ноги кинеш
топчеш як топтав чужу князівну
рвеш каптан бо ніби й справді гинеш
у безкраю ніч ведмежу й зимну
плачеш і дзвениш немов сокира
що з небес упала у недеї
рвеш сорочку та під нею шкіра
здерта з мене десь на єнісеї
братні руки до розправи скорі
для обіймів п'яних розпросториш
відпусти мене на ясні зорі
я вже вічний ти мені не сторож
3. АРІЯ ОЛЕКСИ РОЗУМОВСЬКОГО
єлисавет божественна
феміна з меду й криці
у вінку монархинь окраса белль-роз
аки змій залізши я до лігва цариці
арлекин єхидний підступний малорос
гоп-ля фортуни фаворит цур обаво згинь
голова відвалиться хіба від забав
напудрений троянець
(троянський кінь)
августійше серце в кишеню забрав
похукав
розтануло
так зійшов указ
гетьман у перуці гуляй лицарство славне
голови на палях і голод і сказ
пощипують фрейлін петербурзькі фавни
(а сірома босо майдани топче
голови в канавах чума і жах
голубе наш тихий гетьмане отче
чи бачиш проміння в нас на ножах)
соловій син кобзи півчий дух капели
повернув печать булаву права
козачки про що ви там
по закапелках
гетьман у шляфроці вольниця жива
так орфей хохлацький в'юсь під клавікорди
лихо закаблукам так і перетак
лотри і лакеї
ордени і морди
голови в темницях
рококо-гопак
4. ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИН
Михайло Пустай — оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і «Баронський син в Гамерици», що дуже перегукується з «Подорожами Сіндбада».
