Большая война России: Социальный порядок, публичная коммуникация и насилие на рубеже царской и совет

407

Верстюк В. Антикомунiстичний повстанський pyx i диктатура пролетарiату: iсторiя протистояння // Верстюк В. (Ред.). Студп з iстoрiï украïнськоï революцiï 1917–1921 рокiв: на пошану Руслана Яковича Пирога. 36. наукових праць. Киïв, 2011. С. 308–43.

408

См., например, посвящение в: Ковапь Р. Повернення отаманiв гайдамацького краю. Киïв, 2001. С. 2. Всего Коваль издал или выступил редактором более 40 работ на данную тему.

409

Schnell F. Raume des Schreckens. Gewalt und Gruppenmilitanz in der Ukraine 1905–1933. Hamburg, 2012.

410

Yekelchyk S. Bands of Nation Builders? Insurgency and Ideology in the Ukrainian Civil War // Gerwarth R., Home J. (Ed.). War in Peace. Paramilitary Violence in Europe after the Great War. Oxford, 2012. P. 124.

411

Sanborn J. The Genesis of Russian Warlordism. Violence and Governance during the First World War and the Civil War // Contemporary European History. 2010. Vol. 19. № 3. P. 195–213.

412

Eichenberg J., Newman J.P. Introduction: Aftershocks: Violence in Dissolving Empire after the First World War // Ibid. P. 183–194.

413

Gerwarth R., Home J. The Great War and Paramilitarism in Europe 1917–1923 // Ibid. P. 270; Eidem. Vectors of Violence: Paramilitarism in Europe after the Great War, 1917–1923 // The Journal of Modern History. 2011. Vol. 83. P. 511.

414

Schnell F. Raume des Schreckens. S. 147–154, 210–218.

415

Adams A. Bolsheviks in the Ukraine. The Second Campaign, 1918–1919. Port Washington (N.Y.); London, 1963; Горак В. Повстанцi отамана Григор'ева.

416

См. автобиографию Тютюнника, написанную для ГПУ: Божко О. Генерал-хорунжий армiï УНР. Невiдома автобiографiя Ю. Тютюнника // З архiвiв ВУЧК — ГПУ — НКВД — КГБ. 1998. № 1–2. С. 27–33.

417

Тинченко Т. Офiцерський корпус армiï Украïнськоï Народноï Республiки (1917–1921). Кн. 1. Киïв, 2007. С. 174.

418

Там же. С. 50.

419

Савченко В. Атаманы казачьего войска. М., 2006. С. 120–121.

420

Там же. С. 85.

421

Gerwarth R. The Central European Counter-Revolution: Paramilitary Violence in Germany, Austria and Hungary after the Great War // Past and Present. 2008. Vol. 200. P. 180, 189.

422

Супруненка М. Отаманщина й Украïнська штелпенцтя (1919–1920 pp.) // Hayвoвi записки Вiнницького державного педагогiчного унiверситету iм. M. Коцюбинського. Серiя: Iсторiя. 2008. № 14. Цитату из донесения советской разведки см.: Василенко В. Бiльшовицькi амнiстiï початку 1920-х pp. як засiб боротьби проти повстанського руху // З архiвiв ВУЧК — ГПУ — НКВД — КГБ. 2011. № 1. С. 104.

423

Нютий-Лютенко I. Вогонь з Холодного яру. Detroit, 1986. С. 17–18.

424

Отаман Повстанцев Iлько Струк. Зi слiв От. Струка записав М.О. [рукопись] (ГАВО. Ф. 3504. Оп. 1. Д. 2. Л. 34 об. — 35 об.).

425

Gerwarth R. Counter-Revolution. P. 185–198.

426

Рассказ Тютюнника об этом периоде см. в: Тютюнник Ю. Революцiйна стихiя. Записки генерал-хорунжого. Киев, 2008. С. 18–92. О его роли в украинизации Симферопольского полка см.: Там же. С. 20–23; о его деятельности в Центральной раде см.: Там же. С. 36 и сл.

427

Бондаренко В.Г. Iсторiя запорожцiв: Вiльнокозацький рух на пiвднi Украïни (1917–1918 pp.). Запорiжжя, 2010. С. 146, 216.

428

См. об этом в мемуарах Тютюнника: Тютюнник Ю. Революцiйна стiхiя. С. 79 и сл. О мерах, принятых для подавления восстания, см.: Dornik W., Liebe P. Die militarischen Operationen // Dornik W. et al. (Hrsg.). Die Ukraine zwischen Selbstbestimmung und Fremdherrschaft 1917–1922. Graz, 2011. S. 228–231.

429

Adams A. Bolsheviks. P. 149 et passim; Горак В. Повстанцi отамана Григор'ева. С. 15–31; Тинченко Т. Офiцерський корпус. С. 122.

430

Kasianov С. Die Ukraine zwischen Revolution, Selbstandigkeit und Fremdherrschaft // Dornik W. et al. (Hrsg.). Die Ukraine. S. 162–164.

431

Adams A. Bolsheviks. P. 157–185, 206–212.

432

Петриченко К. Симон Петлюра i Данило Терпило (Зелений): iсторiя взаемовiдносин (1918–1919 роки) // Украïнознавство. 2009. № 3. С. 101.

433

Kasianov G. Die Ukraine. S. 167–168.

434

Донесение военной разведки от 11 апреля 1919 года (ЦГАОО. Ф. 5. Оп. 1. Д. 263. Л. 188–189); донесение румынской группы от 11 июля 1919 года (ЦГАОО. Ф. 5. Оп. 1. Д. 154. Л. 160–161).

435

Ford С. Outline History of the Ukrainian Communist Party (Independentists): An Emancipatory Communism // Debatte. 2009. Vol. 17. № 2. P. 218–221.

436

Adams A. Bolsheviks. P. 284 et passim, 331–343, 349–358.

437

Ковальчук М. Повстансько-партизанський рух проти бiлогвардiйцiв на Киïвщинi (вересень 1919 — сiчень 1920 pp.) // Украïнський iсторичний журнал. 2009. №5. С. 110.

438

Там же. С. 113–114, 116.

439

Kasianov G. Die Ukraine. P. 170.

440

Краткий обзор бандитизма на Украине, 1–15 октября 1921 г. (ЦГАВО. Ф. 3204. Оп. 1. Д. 18. Л. 3 об.).

441

О конце атаманщины см.: Савченко В. Атаманы. С. 391 и сл.

442

Schnell F. Raume des Schreckens. S. 258.

443

Ibid. S. 364–365.

444

См., например, листовки «Брати-селяне!» и «До трудового селянсва та робiтников» (ЦГАОО. Ф. 1. Оп. 19. Д. 63. Л. 12–13).

445

Landis Е. Who Were the «Greens»? Rumor and Collective Identity in the Russian Civil War // The Russian Review. 2010. Vol. 69. P. 33, 46; цит. р. 46.

446

Landis E. Waiting for Makhno: Legitimacy and Context in a Russian Peasant War // Past and Present. 2004. Vol. 183. P. 217–219, 236, цит. р. 236.

447

Adams A. Bolsheviks. P. 299–301.

448

Abramson H. A Prayer for the Government. Ukrainians and Jews in Revolutionary Times, 1917–1920. Cambridge (Mass.), 1999. P. 116–118.