Друге Правило Чарiвника, або Камiнь Слiз

— Ні. Це через видіння. Іноді, коли у мене відкривається бачення… Ну, ви відчули щось з тих страждань, коли лікували мене, хоча, я сподіваюся, не так сильно, як відчуваю це я. Але іноді через біль я якийсь час не могла їй служити.

Зедд потер підборіддя.

— Ну, оскільки ти тепер без роботи, то будеш гостею тут, в Народному Палаці, до тих пір, поки не одужаєш. У мене є тут деякий вплив. — Він раптом сам здивувався тому, що це правда, і вийняв з кишені балахона гаманець. — Це на витрати, і — за роботу, якщо мені вдасться переконати тебе змінити роботодавця.

Джебр зважила гаманець в долоні.

— Якщо тут мідь, цього недостатньо ні для кого, крім вас. — Вона посміхнулася і нахилилася трохи ближче до нього, дивлячись весело і сердито одночасно. — А якщо срібло, це занадто багато.

Зедд обурено глянув на Джебр.

— Це золото. — Перелякана, вона закліпала. — Але не моє, а того, на кого ти будеш працювати.

Вона дивилась на гаманець із золотом, потім знову подивилася на чарівника.

— Хто він?

— Річард. Новий Магістр Рал.

Джебр зблідла і рішуче похитала головою. Понуро згорбившись, вона сунула гаманець Зедду.

— Ні. — Ставши ще блідіше, вона знову похитала головою. — Ні. Мені шкода. Я не хочу працювати на нього. Ні. — Зедд нахмурився.

— Він не злий. У нього насправді дуже добре серце.

— Я знаю.

— Ти знаєш, хто він?

Вона опустила очі і кивнула:

— Я знаю. Я бачила його вчора. У перший день зими.

— І в тебе було видіння, коли ти побачила його? Її голос тепер був втомлений і сповнений страху — Так.

— Джебр, розкажи мені, що ти бачила. У всіх подробицях. Будь ласка.

Це дуже важливо.

Одну довгий мить вона дивилася на нього спідлоба, потім знову опустила очі, закусивши нижню губу.

— Це сталося вчора, на ранковому посвяченні. Коли задзвонив дзвін, я пішла на площу, і він стояв там, дивлячись в басейн. Я звернула на нього увагу, тому що у нього був меч Шукача. І тому, що він високий і ставний. І він не опустився на коліна, як усі. Він стояв там, дивлячись на відповідних людей, і, коли я наблизилася, наші погляди випадково зустрілися. Всього лише на мить. Від нього йшла така сила, що у мене забракло дихання. Провидиці здатні відчувати певні види сили, такі, як дар, що виходять від людини. — Вона глянула на Зедда. — Я бачила раніше людей з даром. Я бачила їх ауру. У всіх вона завжди була, як ваша — тепла, м'яка. Ваша аура прекрасна. Його — зовсім особлива. У нього є те саме, що й у вас, але крім того — ще щось.

— Лють, — тихо сказав Зедд. — Він Шукач. Вона кивнула:

— Можливо. Я не знаю. Я ще жодного разу не бачила нічого подібного. Але я можу сказати вам, яке у мене було відчуття. Відчуття було таке, ніби мене кинули в крижану воду, перш ніж у мене з'явилася можливість зітхнути. Іноді мені не даються видіння про людей. Іноді — даються. Ніколи не можна сказати, коли прийде бачення. Іноді, коли людина засмучена, вона випромінює горе, і видіння стають сильнішими. Його аура була як блискавка в грозу. Він відчував страшний емоційний біль. Як тварина, що потрапила в капкан і намагається відгризти власну лапу. Він відчував жах від необхідності зрадити своїх друзів, щоб врятувати їх. Я не розумію цього. В цьому не було сенсу. Там був образ жінки, прекрасної жінки з довгим волоссям. Можливо, сповідниці, хоча я не знаю, як таке могло бути. Аура спалахнула так сильно при згадці про неї, що я відчула жар на обличчі і злякалася, що шкіра насправді обпечена. Якби я не була на посвяченні, я б все одно впала на коліна від болючості цієї аури. Я вже майже хотіла кинутися до нього, щоб його заспокоїти, коли підійшли дві Морд-Сіт і зауважили йому, що він стоїть в повний зріст, не опустившись на коліна.

Він не відчував страху, але зібрався стати на коліна так чи інакше, скорившись жахливій необхідності зрадництва, до якого його примушували. Я зрозуміла це, коли він став на коліна. Я думала, все скінчилося. Я була вдячна, що бачила тільки ауру, а не справжні видіння. Я не хотіла ніяких видінь про цю людину. — Вона спрямувала погляд повз Зедда, здавалося, загубившись в цих спогадах.

— Але це був ще не кінець? Вона прийшла до пам'яті.

— Ні. Я думала, найгірше позаду, але те, що я вже побачила, було дрібницею в порівнянні з тим, що було далі.

Джебр нервово потерла руки.

— Ми підносили хвалу Отцеві Ралу, і раптово він схопився на ноги. На обличчі у нього грала посмішка. Він знайшов рішення, склав якийсьфрагменти мозаїки. І відсутній елемент став на своє місце. Обличчя тієї жінки і його любов до неї наповнили його ауру.

Вона похитала головою.

— Мені шкода того, хто спробує просунути між ними хоча б палець. Він втратить кисть, а може, і всю руку, перш ніж у них буде час подумати і відштовхнути його.

— Її звуть Келен, — сказав Зедд, трохи посміхнувшись. — І що потім?

Джебр схрестила руки на грудях.

— Потім почалися видіння. Я побачила, як він вбиває людину, але не змогла би розповісти, як. А потім я побачила людину, яку він збирався вбити: Даркена Рала. А потім я побачила, що це його батько, але він цього не знає. Саме тоді я дізналася, хто він: син Дарка Рала, який скоро стане новим Магістром Даркеном. Аура спалахувала страшними протиріччями.

Зедд заспокійливо поклав руку їй на плече.

— Даркен Рал хотів правити світом за допомогою страшної магії. Зупинивши його, Річард врятував від смерті тисячі людей. Хоча вбивство — жахливо, але, зробивши це, він врятував куди більше життів. Упевнений, ти не через це боїшся Річарда.

Вона похитала головою:

— Ні. Це через те, що було потім. Дві Морд-Сіт встали, тому що він зібрався піти з посвяти. Одна підняла свій ейдж, погрожуючи йому. Я здивувалася, побачивши, що він носить на шиї такий же, червоний, зовсім, як у них.

Він стиснув свій ейдж в кулаці. Він сказав їм, що, якщо вони не підуть з дороги, він уб'є їх. У мене перехопило подих, така була навколо нього аура люті. Він хотів, щоб вони спробували. Вони відчули це і пропустили його. Коли він повернувся, щоб піти… це вже було, коли я побачила інше видіння. — Вона притисла руку до серця, з очей потекли сльози. — Зедд… мої видіння не завжди ясні. Іноді я не знаю, що вони означають. Одного разу я побачила одного селянина. Птахи клювали його шлунок.

Я не знала, що це означає. Виявилося, прилетіла зграя чорних птахів і з'їла всі посіви, які він вирощував. Він був готовий посіяти знову і зорав поле. Адже він і його родина могли б померти від голоду, якщо б він цього не зробив.

Вона витерла сльози, що бігли по щоках.

— Іноді я не можу сказати, що означає видіння і як все відбудеться в дійсності. Не всі видіння збуваються. — Вона струснула волоссям. Але іноді все відбувається в точності так, як я це бачила. Я можу сказати, коли вони правдиві і відбудуться безсумнівно.

Зедд поплескав її по плечу.

— Я зрозумів, Джебр. Внутрішнє бачення — вид пророцтва, і я знаю, яким невиразним може бути пророцтво. Якого роду видіння у тебе були про Річарда? Смутні чи ясні?

Вона пильно подивилася йому прямо в очі.

— Усіх типів. Видіння всіх типів, які у мене коли-небудь бували, від самого смутного до самого ясного, від можливого до обумовленого. Вони нахлинули на мене. Такого раніше ніколи не бувало. Найчастіше у мене була одна-єдина картинка, і я або знала, що це означає і що це істинно, або не розуміла цього і не могла сказати, чи відбудеться це насправді. Видіння від цієї людини обрушилися водоспадом. Вони затопили мене. Але в кожному були біль, зло і небезпека. Одні, не самі чіткі, і, я знаю, — істинні, були найжахливішими. В одному було щось навколо його шиї, я не можу сказати що, але це було щось, що завдасть йому страшного болю і забере його від жінки… Келен, ти сказав, її ім'я… забере його від усіх, кого він любить. Забере його у темницю замку.

— Річард був у полоні у Морд-Сіт, вона катувала його. Можливо, саме це ти і бачила, — припустив Зедд. Джебр різко похитала головою: