Одинадцяте Правило Чарiвника, або Сповiдниця

Вона дуже шкодувала, що їй представилася лише коротка мить, щоб мати можливість подивитися в очі тої людини. Не відвернися вона від нього, щоб не виказати свою цікавість до бранця, і Джеган безсумнівно вбив би його.

Вона не збиралася через таку необережність доставити неприємності тому, хто знав її, тому, хто абсолютно осмислено спрямував на неї свій погляд.

В черговий раз Келен спробувала призупинити гонку думок у своїй голові — їй потрібно відпочити. Спостерігаючи за спалахами блискавок на невеликій частині похмурого неба, Келен позіхнула. Скоро наступить світанок, а їй ще потрібно поспати.

Завтра, разом зі світанком настане перший день зими. Вона не розуміла чому, але у неї було настирливе тривожне передчуття, пов'язане з настанням цього першого дня зими.

Їй навіть не вдавалося припустити, звідки у неї таке відчуття. Просто здавалося, що внутрішнє відчуття тривоги якось пов'язане з першим днем зими. Немов на підсвідомому рівні за гранню її спогадів ховалася та небезпека, до якої вона не могла добратися.

До її вух долинув гуркіт якогось падіння. Джерело шуму розташовувалося в іншій кімнаті, кімнаті, яка була сусідньою зі спальнею Джегана. Келен підвелася на лікті, — вона не наважилася встати зі свого місця, що знаходилося на підлозі поблизу ложа імператора.

Вона добре знала наслідки непокори його розпорядженню. Якщо їй і доведеться перенести біль, яку він заподіє їй за допомогою нашийника, то це має бути щось набагато більш вартісне, ніж простий проступок зійти з килима.

У темряві Келен розчула, як Джеган сів на ліжку вище неї.

Несподівано по інший бік оббитих стін їх спальні вибухнули крики і безнадійні стогони. Скидалося на те, що вони належали Сестрі Юлії.

Починаючи з того моменту, як Келен була захоплена Джеганем, їй достатньо часто представлялися випадки чути ридання і крики Сестри Юлії. Та й саму Келен часто змушували проливати сльози, і все через цих Сестер Тьми, але все ж, особливо діставалося Сестрі Юлії.

Джеган відкинув покривало.

— Що там відбувається?

Келен знала, що за таку провину, як потривожений сон Імператора Джегана, Сестра Юлія буде покарана вельми суттєвіше, ніж щоб просто стогнати.

Джеган ступив на підлогу в простір між килимком Келен і своїм ложем. У тьмяному освітленні палаючого ліхтаря, що стояв на кришці скрині, він пильно подивився вниз, щоб переконатися в тому, що вона не озброєна і як і раніше беззахисна.

Задовольнившись побаченим, з мовчазною і прихованою загрозою він стягнув свої штани зі стоячого неподалік стільця. Перестрибуючи з однієї ноги на іншу, він натягнув їх і попрямував у бік входу. Він не потурбувався про те, щоб натягнути що-небудь ще.

Зупинившись перед товстою завісою, що закривала прохід в спальню, він повернувся і пальцем поманив Келен. Він хотів, щоб вона залишалася в поле зору. Як тільки Келен піднялася на ноги, Джеган відсунув в сторону важкий покрив біля входу.

Келен глянула в той бік і побачила ту останню полонянку, що була доставлена як підношення імператору; жінка зіщулилася на ліжку і натягнула затиснуту в кулаках ковдру під саме підборіддя.

Так як і майже всі, ця жінка не бачила Келен, і та обставина, що Джеган вів розмову з привидом в тій же самій кімнаті, ще більше збентежила і перелякала її попереднім вечором. Хоча це була лише маленька дещиця тих подій, що навели на неї страх тієї ночі.

Келен відчула напад болю, пробіглий по нервах її рук і плечей — використовуючи нашийник, Джеган нагадував їй не зволікати з виконанням того, що їй було призначено зробити. Не дозволяючи йому помітити, наскільки їй боляче, вона поспішила за ним.

Посталий перед нею вид сусідньої кімнати привів у замішання. Сестра Юлія перекидалася по підлозі, б'ючи при цьому когось руками і при цьому незв'язно чергуючи лепет то зі стогоном, то з криком.

Сестра Ерміна, згорбившись біля її ніг, що металися з боку в бік, супроводжуючи корчі Сестри Юлії на підлозі, боялася не стільки доторкнутися до жінки, скільки побоювалася джерела цього кошмару.

Було схоже, що вона збиралася обхопити руками Сестру Юлію і втихомирити її, щоб якось припинити вчинений гвалт, який зможе привернути увагу імператора. Вона досі не зрозуміла, що було вже занадто пізно намагатися цього уникнути.

Зазвичай, якщо хтось із них бився в подібній агонії, то ця агонія викликалася самим Джеганем в той час, коли він опановував їх розумом, але в даний момент він, так само, як і всі, стоячи, спостерігав за дивним видовищем, очевидно невпевнений у тому, що змогло викликати подібну поведінку.

Сестра Ерміна, яка було вже схилилася над Юлією, що борсалася на підлозі, несподівано помітила Імператора Джегана — і схилилася ще глибше.

— Ваше Превосходительство, я не знаю що з нею таке відбувається. Я жалкую, що вона порушила ваш сон. Я спробую її заспокоїти.

Джеган, будучи соноходцем, не відчував ніякої потреби говорити з тими, чиї уми були підвладні йому. Своїм розумом він легко міг опинитися серед найпотаємніших куточків свідомості таких людей.

Продовжуючи метатися, Сестра Юлія одним диким рухом руки звалила стілець. Охоронці, ті деякі, що були спеціально відібрані з-за своїх здібностей бачити і пам'ятати Келен, стовпилися навколо жінки, яка скажено перекочувалася по підлозі.

Перед ними було поставлено завдання стежити за тим, щоб Келен не могла проникнути за межі намету без супроводу Джегана. Сестри були поза їх компетенцією.

Інші охоронці, особистий елітний підрозділ Джегана, величезні тварини, повністю покриті татуюваннями і усіяні металевими гвіздками, проколотими через плоть, стояли подібно статуям біля входу в намет.

Робота елітної охорони полягала в тому, щоб простежити за тим, щоб ніхто не проник в намет без запрошення. Тому вони виказали лише деяку частку цікавості до події, що розгорнулася перед ними.

У тіні темних кутів обширного намету також знаходилися пильні раби, завжди безмовно готові виконувати бажання імператора. Але вони теж проявляли більш ніж непомітну реакцію до того, що відбувалося прямо перед ними.

Вони тут для того, щоб служити примхам імператора і тільки для цього. Будь-якому з них було б непереливки, якщо хто-небудь з них якимось чином привернув би до себе увагу.

Сестри, та й взагалі всі, хто володіли Даром, були персональною зброєю Джегана, його власністю, і в підтвердження того нижня губа кожного з них була пронизана кільцем.

Охорона не несла за будь-кого з них якусь відповідальність, за винятком випадків, коли на те давалися певні вказівки. Незалежно від того, що заманеться Джегану — перерізати горло Сестрі Юлії, або згвалтувати її, або вести мирну бесіду з нею за чашкою чаю — його елітна стража і оком не поведе.

Якщо імператор зажадає чаю, то раби покірно принесуть його. Якщо буде вчинено криваве вбивство прямо на їхніх очах, вони покірно дочекаються закінчення різанини, після чого, не зронивши ні слова, наведуть порядок і змиють і затруть сліди.

Коли Сестра Юлія вибухнула криком в черговий раз, Келен зрозуміла, що її перше враження, що ці крики викликані болем, виявилося помилковим. Причина була набагато глибшою, Юлія була… божевільна!

Пильний жахливий погляд Джегана пройшовся по дюжині охоронців.

— Вона вимовляла що-небудь виразне?

— Ні, Ваше Превосходительство, — відповів один зі складу спеціальних охоронців.

Інша частина солдатів з того ж особливого загону, які могли бачити Келен, на підтвердження закивали головами. Елітна охорона імператора ніяк не приєдналася до реакції меншого за чисельністю особливого складу.

— Що з нею сталося? — Рикнув Джеган на Сестру, яка виглядала готової раболіпно впасти ниць прямо в ноги імператора.

Від гніву, який нутрував в його голосі, Сестра Ерміна здригнулася.

— У мене немає ніяких міркувань, Ваше Превосходительство, клянуся вам! — Вона вказала на дальній куток кімнати, — Я спала, чекаючи моменту, коли знову зможу бути корисною. Сестра Юлія теж спала. Я прокинулася, коли почула її голос. Мені здалося, що вона звернулася до мене.