Brute force (СИ)

╤ тут я розум╕ю, що маркер капсули знову в╕ддаля╓ться, а мо╖ танц╕ затягнулися на добрих дв╕ хвилини! Так, пора закруглятися: черговий удар не просто блокую, а заклинюю лезо меча м╕ж к╕гтями, ╕ з п╕дсиленням вириваю його з рук... З руками? А, н╕ - це рукавиця прикле╓на до меча. От ╕ прекрасно! Тепер у навколишньому простор╕ зам╕сть деяких червоних сектор╕в з'явилися жовт╕, а п╕сля другого в╕д╕браного меча - нав╕ть один зелений.

Б╕йц╕ одразу зрозум╕ли, що без збро╖ вони сам╕ стануть жертвами, ╕ одразу ж роз╕рвали дистанц╕ю. А мен╕ т╕льки того й треба було, р╕зко в╕дштовхуюсь в╕д земл╕, ╕ я знову на другому ярус╕. Цього разу я вже знав, чого чекати, ╕ усе павутиння на сво╓му шляху зустр╕чав к╕гтями. Продовживши свою погоню, я не забував озиратися навколо, аби мене ненароком ще якась капость не д╕стала.

Причина атаки ельдар стала зрозум╕ла уже через сотню метр╕в - м╕й шлях пролягав поблизу ╖хнього поселення. ╤ що ц╕каво, воно теж було багатоярусним. Я нав╕ть розминувся по дороз╕ з одн╕╓ю знайомою ельф╕йкою, яка в супровод╕ ще одн╕╓╖ тр╕йки мечник╕в посп╕шала на допомогу патрулю. Атакувати не стали, одразу ж зосередившись на охорон╕. Я теж затримуватися не став, а знову прискорився, зриваючи за собою мости. Чи г╕лки? Хоча н╕, г╕лки так р╕вно рости не можуть. Скор╕ше ╖х навмисне прищеплювали в потр╕бних м╕сцях в якост╕ переход╕в.

Залишивши позаду поселення ельдар, я знову почав розганятися, аж раптом маркер капсули р╕зко помчав кудись в сторону. Рухаючись за ним, я дуже виб╕г до величезного... Нав╕ть не знаю, як це описати. Уяв╕ть соб╕ болото ╕з брудною коричневою, нав╕ть трохи червоною водою. Понатикайте поодинок╕ ру╖ни в готичному стил╕, забер╕ть усю живн╕сть, вимкн╕ть в╕тер та звуки. А тепер залийте усе це густим туманом. ╤ уся ця рад╕сть у якихось двадцяти метрах нижче по схилу. Перех╕д в╕д зелених джунгл╕в до ц╕╓╖ мертво╖ територ╕╖ був наст╕льки р╕зким, що я нав╕ть озирнувся у пошуках невидимого бар'╓ру. Але н╕чого схожого не побачив. Просто там, де починався схил, уже н╕чого не росло.

Я стояв на краю секунди три, ╕ це п╕д прискоренням! Бррр! Моторошне в╕дчуття, нав╕ть для мене. Н╕би потрапив у якийсь пост-апокал╕псис. Т╕льки мутант╕в не вистача╓. В╕дшукавши маркер маяка, я в╕д душ╕ вилаявся - в╕н все ще в╕ддалявся в╕д мене, хоча вже не так швидко. Взявши зразки туману, я ще раз вилаявся. Система не могла провести анал╕з, ╕ пост╕йно видавала помилку. По соб╕ знаю, що вдихати р╕зноман╕тну гидоту бува╓ дуже шк╕дливо. Колись я так втратив Барнса. Втрачати ще й тепер╕шн╓ т╕ло мен╕ зовс╕м не хот╕лося, тому залишалося т╕льки в╕ддати команду '╤золяц╕я' ╕ спод╕ватися, що мо╖ системи не злетять ран╕ше, н╕ж я доберуся до капсули.

Поки м╕м╕крил переповзав мен╕ на обличчя, я почав спускатися в цей орган╕чний басейн. В минулому ус╕ляк╕ професори мен╕ пост╕йно казали, що болота, це нирки ╕ печ╕нка ус╕╓╖ б╕осфери. Зараз я в цьому починаю сумн╕ватися. Скр╕зь, де я був, було хоча б якесь життя. Нав╕ть у цеф╕в. Тут же... Як би я не намагався, я не м╕г знайти жодну живу ╕стоту. Жодно╖ жаби, жодно╖ комахи. Т╕льки поодинок╕ рослинки нездорового жовтуватого кольору. Обережно ступивши на один ╕з остр╕вц╕в посеред цього царства смерт╕, я мало не навернувся у воду. Яким би ст╕йким я не був, потрапляти у цей суп мен╕ зовс╕м не хот╕лося. ╤ що дал╕ я пробирався, то б╕льше у мене виникало в╕дчуття, н╕би я все це вже десь бачив.

Капсула знайшлася не так уже ╕ далеко, всього триста метр╕в в╕д мене. От т╕льки д╕статися до не╖ виявилося дещо складно. Що дал╕ я заходив, то менше земно╖ поверхн╕ траплялося п╕д ногами. Куди б я не глянув, скр╕зь був туман ╕ мутна вода. А чи вода? Н╕, в центр╕ струмк╕в точно була вода, а от ближче до кра╖в уже був якийсь холодець. ╤ головне - я не м╕г провести межу м╕ж цими двома речовинами. Про ╖хн╕й анал╕з узагал╕ мова не йде. В╕дколи я зайшов у цей туман, мо╖ системи просто кричать про помилки, ╕ нав╕ть м╕м╕крил уже почина╓ глючити. Все част╕ше на одяз╕ проступали плями шестигранно╖ текстури. ╤ це точно не могла бути деградац╕я структур - дефекти йшли ззовн╕. ╤ режим повно╖ ╕золяц╕╖ костюму абсолютно не захищав в╕д нев╕домо╖ зарази.

Нарешт╕ я вийшов на останн╕й доступний остр╕вець земл╕. Дал╕ була т╕льки вода. Входити в цю жижу не було жодного бажання, але ж час... Часу не залишалося. Поки я тут блукав, таймер перескочив майже на дв╕ години вперед. У мене в запас╕ залишалося менше сорока хвилин. Пот╕м ус╕ системи в╕дключаться ╕...

Holly shit! Я т╕льки тепер зрозум╕в, що мен╕ усе це нагаду╓! Але такого не бува╓. Fuck! Та такого узагал╕ тут бути не повинно! Це неможливо!

З такими думками я вийшов на останн╕й остр╕вець земл╕. Дал╕ була т╕льки ця незрозум╕ла жижа. Не бажаючи зависнути в н╕й, як муха в кисел╕, я добре роз╕гнався ╕ ласт╕вкою ув╕йшов у воду метрах в п'яти в╕д берега. Плисти доводилося майже всл╕пу, але в╕дстань м╕ж капсулою та мною швидко скорочувалася. Цьому сприяла й теч╕я, до яко╖ я потрапив. Тепер вилов капсули був лише справою техн╕ки. Часто доводилося обминати поодинок╕ кам'ян╕ брили, як╕ стирчали з-п╕д води. ╤ коли я нарешт╕ побачив ╖╖ попереду, то був уже сам не св╕й в╕д радост╕. Ось в╕н - м╕й порятунок. Т╕льки що це в╕н сам на себе не схожий?

А подивитися було на що. Ран╕ше чорна ╕ кругла, капсула перетворилася на безформну амебу, вкрилася таким-же холодцем, як ╕ усе навколо, та ще й за якусь г╕ляку зачепилася. Д╕ставшись до капсули, я спробував торкнутися до ╖╖ поверхн╕. Торкнутися вдалося, от т╕льки стороння субстанц╕я одразу ж почала розбирати мо╖ структури. Таке в╕дчуття, н╕би я вл╕з рукою в клей, ╕ витягнути ╖╖ уже н╕як не виходило, як би я не старався. Ця гидота роз'╖дала усе, до чого торкнеться. ╤ якщо я не позбавлюся ╖╖ за к╕лька хвилин, то вона позбавить мене руки.

Випустивши к╕гт╕, я намагаюся швидко в╕дс╕кати шматки холодцю до того, як в╕н схопиться, добираючись до капсули з катал╕затором. Виходить погано, але для мене це вже не ма╓ н╕якого значення - я нарешт╕ зум╕в в╕дшкребти в╕д субстанц╕╖ одну з╕ стор╕н капсули, ╕ одразу ж приклав до чорно╖, погризено╖ поверхн╕ в╕льну руку. Резервуар був ледве на третину заповнений катал╕затором, але зараз для мене цього буде б╕льш н╕ж достатньо. Щойно пальц╕ торкнулися поверхн╕ капсули, мен╕ прийшов запит на ╕н'╓кц╕ю катал╕затора у т╕ло. Перед тим як погодитися, я встиг в╕ддати команду на самол╕кв╕дац╕ю ус╕х бот╕в, як╕ знаходяться за межами костюму, ╕ як т╕льки п╕дтвердив команду...

Твою ж... див╕з╕ю! Як боляче!!! Щойно часточки катал╕затора д╕сталися до першого бота - мене наче ув╕ткнули в розетку. Боти одразу ж кинулися поповнювати сво╖ запаси ╕ в╕дновлювати втрачен╕ структури, через що система почала збо╖ти. Повн╕стю в╕дсторонений в╕д керування, я був абсолютно безсилий, змушений переживати неймов╕рний б╕ль ф╕зичного т╕ла. Б╕ль, якого не мав в╕дчувати в принцип╕! Б╕ль в голов╕, у венах, в грудях... Здавалося, н╕би якийсь м'ясник розпеченою сокирою вир╕шив витягнути з мого черева ус╕ кишки! Н╕, я не хочу цього! Н╕! Стоп!!!

***

Ст╕кають останн╕ л╕три ф╕з╕олог╕чного розчину, ╕ капсула-╕нкубатор в╕дкрива╓ться, показуючи мен╕ перелякану пику одного ╕з лаборант╕в.

- Пане Джен╕нган, ми зак╕нчили!

- Ну показуйте, що тут... Боже милостивий! - один ╕з молодих учених в╕дсахнувся в╕д капсули, впершись задом у лабораторний ст╕л.

Еге ж, скоро ви т╕льки так мене й будете називати, дорогеньк╕. Зв╕сно м╕й вигляд одразу п╕сля витягування з капсули мало походив на бажаний результат, але нав╕ть так я виглядав значно серйозн╕ше за сво╖х родич╕в, ╕ в подальшому ефект т╕льки посилиться. Моя поява ╕з капсули зд╕йснила справжн╕й фурор серед науковц╕в.

- Ну, що можете сказати про наш прототип? - звернувся до сво╖х лаборант╕в Джен╕нган, нав╕ть не п╕дозрюючи, яку лавину ╕дей в╕н породив у мен╕.

- Гармон╕йний ╕ страшний водночас, якщо так можна сказати про зброю. Я вже бачу, як можна оформити його зовн╕шн╕й вигляд...

- Зверн╕ть увагу на його кист╕. Таке розташування жил м╕н╕м╕зу╓ навантаження на скелет нос╕я.