Brute force (СИ)

- Не тво╖ проблеми.

- ╤ на чому ти збира╓шся т╕кати? Ми уже в╕ддали ╓диного робочого лицаря. Б╕льше на борту транспорту нема╓.

- Побачиш. Вед╕ть до ангару.

- Може спочатку прибереш сво╖ к╕гт╕?

- Щоб вони напали?

- Даю корол╕вське слово, що вони не будуть нападати. Н╕хто не буде. - поправилася д╕вчинка, ╕ кивнула присутн╕м.

Кайя опустила меч. Дв╕йнята вже були у мене за спиною, але п╕сля сл╕в королеви одразу ж зробили вигляд, н╕би н╕чого не сталося ╕, притримуючи порван╕ ком╕ри, в╕дчинили двер╕ купальн╕.

- Бачиш? Я сво╓ слово дотримала. Тепер твоя черга.

- Гада╓ш я пов╕рю? - намагаюся вкласти в голос якомога б╕льше ╕рон╕╖, але виходить погано. - Це лише слова. Слова пол╕тика. Вони н╕чого не варт╕. Я не ╕д╕от - словами не розкидаюся. А ти не дурепа - щоб ╖х дотримуватися. Будеш заперечувати?

- Ти невдячний его╖ст.

- Я знаю. Вперед.

Ми пройшли к╕лька коридор╕в ╕ вийшли до ажурно╖ кл╕тки, яка виявилася л╕фтом. Було дуже незвично бачити такий дикий сплав високих технолог╕й та прим╕тив╕зму. Уяв╕ть соб╕ турбол╕фт з магн╕тною п╕дв╕скою, л╕чильник поверх╕в для якого мало того, що механ╕чний, так ще й зроблений вручну! Особисто мене такий ретрофутуризм дещо дратував: не зна╓ш, чого оч╕кувати в╕д свого оточення, ╕ де на тебе може чекати небезпека. З таким п╕дходом нав╕ть ця кл╕тка може стати могилою! Ну, не для мене особисто, але смерть мо╖х супутник╕в буде непри╓мною - не люблю, коли мо╖ плани зриваються. Мо╓ напруження передалося ╕ на мо╖х супутник╕в, але н╕хто це н╕чим не показав.

Каб╕нка була т╕сною, тому в перший рейс в╕дправилися лише ми з Лашурою та Кайя. Всього к╕лька секунд мовчанки, ╕ ми вже на потр╕бному р╕вн╕. Ангар як я й оч╕кував, займав левову частку внутр╕шнього простору острова. Тут же лежали ус╕ лицар╕, як╕ брали участь у н╕чному бою. Нечисленний персонал, який все ще залишався на ногах, ╕з пересторогою дивився на нас, а ж╕нки ╕з гвард╕╖ хапалися за зброю, аби бути зупиненими сигналами Кай╖. Обо╓ вор╕т зараз були зачинен╕, тому я наказав в╕дчинити т╕, що виходили на правий борт - там вис╕ла моя кл╕тка, тому поверхню острову я встиг вивчити, як сво╖ п'ять пальц╕в. Поки п╕дходили до краю, в ангар при╖хали й дв╕йнята ╕з гувернанткою.

- Що робитимеш дал╕?

- З╕йду з корабля. Дякую за гостинн╕сть.

- Що?! - д╕вчинка спробувала повернутися до мене, але я все ще м╕цно ╖╖ тримав. - А х╕ба ти не збира╓шся мене викрасти?

- Нав╕що?

- Нав╕що викрадати мене? - не зрозум╕ла Лашура.

- Нав╕що я тоб╕? Для чого? Т╕льки чесно.

- Ти надто багато зна╓ш ╕ вм╕╓ш. Не хочу, щоб ти д╕стався комусь ╕ншому.

- Не хвилюйся - не д╕станусь.

- Мен╕ було б спок╕йн╕ше, якби ти був поруч, ╕ на виду. Хот╕ла тебе переконати...

- Шантажем ╕ погрозами? Погана ╕дея.

- Н╕, я беру до себе лише над╕йних людей. Тих, хто робить це з власно╖ вол╕. А сво╖ми руками зробити з тебе ворога, та ще й п╕дставляти тоб╕ спину... Як ти сказав - я не дурепа. Я влаштувала все це, щоб подивитися на тебе. - раптом тихо додала Лашура, коли ми були вже б╕ля самих вор╕т. - Хот╕ла переконатися, що ти не засланий убивця ╕ не шпигун. Це була перев╕рка. ╤ ти ╖╖ пройшов.

В╕дштовхую д╕вчинку в╕д себе, ╕ роблю крок назад, за край платформи. Перев╕ряти вона з╕бралася... Хех! Буде тоб╕ перев╕рка!

***

Хлопець ще не встиг полет╕ти вниз, як ус╕ присутн╕ кинулися вперед. Хтось ╕з солдат гвард╕╖ ледве не випав назовн╕, сл╕дом за злочинцем, але колеги вчасно в╕дтягнули невдаху в╕д краю. Дв╕йнята одразу ж взялися допомагати королев╕ привести себе в нормальний вигляд.

- Збирайте пошукову команду! В╕зьм╕ть вантажн╕ платформи ╕ спускайтеся...

- В╕дставити! - Лашура повернулася до п╕дданих. - Нехай ╕де.

- Але ж Ваша Величносте...

- Ми не будемо його пересл╕дувати. - Лашура поважним кроком йшла кр╕зь натовп, наче гарячий н╕ж кр╕зь масло.

- Так, Ваша Величносте. - Кайя слухняно сховала меч, ╕ вже звично прилаштувалася позаду королеви.

Перевдягаючись у сво╖х апартаментах п╕сля цього ╕нциденту, Лашура приймала зв╕т про об'╓м виконаних роб╕т. З усього виходило, що на остр╕в оч╕ку╓ кап╕тальний ремонт. Попри св╕й юний в╕к Лашура була одн╕╓ю ╕з найбагатших панянок корол╕вства Шатерей, однак руйнац╕╖ острову були наст╕льки серйозними, що на його в╕дновлення доведеться витратити як м╕н╕мум два м╕сячних бюджети одн╕╓╖ ╕з пров╕нц╕й. А треба ж було в першу чергу закупити ще як м╕н╕мум двох лицар╕в. У сум╕ складалася просто астроном╕чна сума, яко╖ не було в казн╕ корол╕вства. Золота вистачало лише на одного лицаря, та й того вона отрима╓ в кращому випадку через м╕сяць, коли Церква прийме замовлення й проведе його через ус╕ ╕нстанц╕╖. Пот╕м Кай╖ доведеться звикати до ново╖ машини... ╤накше кажучи, корол╕вство майже на два м╕сяц╕ залиша╓ться безпом╕чним перед зовн╕шньою загрозою. Ряту╓ ситуац╕ю лише те, що в Академ╕╖ не прийнято ╕гнорувати проблеми сво╖х товариш╕в, ╕ можна розраховувати на п╕дтримку. Щоправда тут уже п╕дн╕мала голову власна внутр╕шня жаба королеви, адже за таку допомогу пот╕м все одно доведеться розплачуватися.

Приск╕пливо оглянувши себе у дзеркало, Лашура в╕дправилася надв╕р. Скоро вони д╕стануться Академ╕╖, ╕ ╖й потр╕бно бути на видному м╕сц╕, коли вони заходитимуть в порт. Зараз уже н╕хто не скаже, зв╕дки п╕шла ця традиц╕я, але кожен монарх, що прибува╓ на Святу землю, зобов'язаний особисто вести корабель, аби йому в╕дчинили ворота. Можливо у Церкви ╕ збереглися як╕сь пояснення щодо такого порядку, але навряд чи заради тако╖ др╕бниц╕ хтось буде пробиватися до ╖хн╕х арх╕в╕в, як╕ й без того знаходяться за с╕мома печатями.

- Можеш питати. - сказала королева, коли вони вже вийшли ╕з палацу.

- Чому ми дозволили йому п╕ти?

- В╕н сильний душею. Ти чула, як в╕н з╕ мною розмовляв? Чула. А тепер згадай мо╖х п╕дданих, та нав╕ть того ж самого губернатора К╕озу. В╕дчува╓ш р╕зницю? Йому н╕хто не указ. В╕н ставить себе вище ус╕х правител╕в на св╕т╕. Такий не скориться.

- А якщо в╕н передасть в╕домост╕ про нас Ордену?

- Все що треба, Орден ╕ так зна╓. Та й сама чула його плани стосовно цих покидьк╕в. А секрети ╕з нього не вибити. В╕н скор╕ше забере ╖х ╕з собою в могилу.

- Не дочека╓тесь. - раптом пролунав знайомий голос у Кай╖ за спиною.

***

Я все розум╕ю, але отак провокувати мене на конфл╕кт... П╕сля такого я просто зобов'язаний був в╕дпов╕сти королев╕ вза╓мн╕стю, ╕ роз╕грав свою втечу. Насправд╕ ж я не стрибав з корабля, а просто прил╕пився до нижнього краю платформи. Мен╕ було ц╕каво почути реальн╕ мотиви повед╕нки королеви. ╤ почуте мен╕ сподобалося. Шкода лишень, що п╕дсаджений у волосся королев╕ прим╕тивний жучок виробив св╕й ресурс прямо посеред розмови. Довелося показатися. Не скажу, що вдруге мене прийняли рад╕сно, але вбивати не стали. Поки що.

Спершу я подумав, що парк а н╕ трохи не постраждав п╕сля бою, але ж мо╖ сенсори показували, що майже вся поверхня острову зараз вкрита уламками каменю та лицар╕в. К╕лька раз╕в переключившись м╕ж способами сприйняття, я вир╕шив, що це просто якась високояк╕сна голограма. Нав╕ть без сенсор╕в, якщо придивитися, можна було побачити однаков╕ дерева, листя яких не ворушилося п╕д в╕тром. Одразу видно, що працювали посп╕хом, ╕накше б ╕люзорна дор╕жка не проходила над величезною, наче п╕сля артилер╕йського снаряду, вирвою в земл╕. Мен╕ нав╕ть довелося к╕лька раз╕в притримати д╕вчат, аби вони не поламали соб╕ ноги. Я пом╕тив, як Лашура ╕з деякою горд╕стю зиркнула на Кайю, а пот╕м продовжила перервану розмову.

- А якби я тебе просто попросила залишитися, ти б одразу погодився?

- Скор╕ш за все. Теж маю питання. До Кай╖.

- Ну давай. - лицар з п╕дозр╕ло позирала на мене, такого чистенького, н╕би це я не вештався бозна-де.

- Чому не вбила одразу? - я показав випущене лезо ╕ знову сховав його. - Нав╕ть не спробувала. Я погрожував. Був ворогом. Взяв заручника. Пот╕м постав беззбройним. Чому не атакувала? - а Кайя лише мовчала й дивилася на мене вовком.