Одинадцяте Правило Чарiвника, або Сповiдниця

Річард зітхнув і похитав головою:

— Ніколи не міг повірити в те, що дорослі люди можуть справді вірити в такі дурниці!

Джеган люто заскреготав зубами.

— Убий мене! Я знаю, ти ненавидиш мене за те, що я чесно, з усією душею виконую свій обов'язок в ім'я вищого блага всього людства!

— Твоя роль на сцені цьому житті не така велика, як тобі здається, — вступила в розмову Ніккі. — Тобі не носити тернового вінка на голові: ти не загинеш смертю великого мученика, твоя безславна кончина не покриється нальотом благоговіння. Можеш не сподіватися. Ти — ніхто. Ти просто помреш і будеш похований. І більше не будеш представляти загрози для мирних, невинних людей. У майбутньому людства для тебе немає місця.

— Ви повинні привселюдно помститися мені, щоб це бачили всі!

Річард підійшов ближче до Імператора:

— Ти помиляєшся. У людей знайдеться безліч справ важливіших, як зазвичай і буває в житті, чи не так? Але от тільки до тебе їм не буде діла. Ти будеш для них лише пилом минулого — своїм життям ти не заслужив більшого.

Джеган спробував дотягнутися до Річарда, але Ніккі миттєво приборкала його, як дику тварину, скориставшись нашийником на шиї Імператора.

— Ти зарозуміло вважаєш, що сам багато кращий нас, але це не так. Ти теж всього лише нікчемне творіння Творця, якому він відвів трохи терміну в цьому мерзенному світі. Ти такий же, як і ми, за винятком того, що ти не хочеш покаятися і схилитися перед Ним. Це все через твою ненависть. Так, так, через неї. Це все через твою ненависть до Ордена.

— Справедливість — не плід ненависті, це — радість всього людства! — Річард поклав руку на руків'я меча.

— Ти не можеш просто…

За сигналом Річарда, Ніккі пропустила магічний потік крізь нашийник. Чорні очі Імператора Джегана широко розчинилися, коли він відчув, як смерть наповнила його порожню оболонку. Не зробивши більше жодного подиху, він замертво звалився обличчям додолу.

Ніккі жестом вказала на бездиханне тіло Імператора кільком правоохоронцям Внутрішньої Гвардії:

— Здається, скоро тут буде і так достатньо трупів. Киньте його в загальну могилу з такими ж покидьками, як і він.

Так більше не стало Імператора Джегана, правителя Імперського Ордена. У точності так, як і говорив Річард: без будь-яких пишних церемоній. Так прийшов кінець «святу» жорстокості і приниження, тортурам і насильницькому насадженню вірувань Ордена. Відтепер люди будуть самі в змозі вибирати, у що вірити, а в що ні. Тепер для них немає перешкод. І це головне. А смерть Джегана — непомітна крапля в морі, не більше того.

Не затримуючись, Річард попрямував до кам'яного вівтаря, де лежали шкатулки Одена. Він витягнув меч. Особливий дзвін металу заповнив Сад Життя.

— Річард! — Тон голосу Зедда попереджуюче наростав, — Ти розумієш, що ти робиш?

Річард проігнорував свого діда. Замість цього він вдивився в очі Келен.

— Келен, ти зі мною?

Вона ступила ближче, і їх розділяло лише кілька кроків.

— Я завжди була з тобою, Річард. Я люблю тебе, і знаю, що ти любиш мене.

Річард закрив очі і завмер на мить. У нього не було вибору. Він повернувся до скриньок Одена і, закривши очі, підняв лезо і торкнувся ним свого чола.

— Меч, — прошепотів він, — Бережи сьогодні вірність Істині.

Він опустив Меч Істини і порізав руку зсередини, дозволяючи крові потекти по клинку, поки вона не закапала з кінчика леза.

Він поклав лезо на кришку скриньки, що стояла праворуч — ту, яку відкрила Сестра Юлія.

Лезо стало таким же чорним, якою була і сама скринька. Він відняв лезо — і воно повернуло собі свій колишній сяючий стан.

Він поклав Меч на скриньку зліва. І знову, лезо стало таким же чорним, як сам підземний світ. Він відняв його, дозволяючи лезу повернутися в його нормальний стан.

Річард глибоко зітхнув. Потім поклав площину меча на шкатулку по центру. Його наповнили думки про всіх безневинних людей, яким тільки й хотілося, що жити своїми власними життями. Він думав про Кару, про всіх інших Морд-Сіт, кого примусили вийти на грань безумства, щоб змусити їх служити тирану. Він думав про Ніккі, яка все своє життя була одержима ненавистю, яка спонукала її особисте життя принести в жертву збоченим віруваннями. Він подумав про Брюса, його лівофлангового нападаючого, який, усвідомивши, що сила можлива без ненависті, вибрав саме цей новий шлях.

Він подумав про Денну.

Коли він відкрив очі, лезо, змінивши колір, стало білим. Скринька під мечем була точно такою ж білою.

Схопивши руків'я обома руками, Річард заніс Меч Істини вертикально над білої шкатулкою вістрям вниз… І смертоносним уколом танцю зі смертю обрушив його вниз, прикувавши шкатулку до вівтаря.

Сад Життя залився спалахом білого світла. Весь світ життя став білим. Час зупинився.

В ту ж мить Річард постав у самому центрі цього чистого, білого світла, — ніщо не оточувало його. Він оглянув все навколо, але навколо не було нікого, і в той же час абсолютно всі були там з ним — кожна людина з світу життя була разом з ним.

Він все зрозумів. У багатьох відносинах — це була пряма протилежність його останньої подорожі, коли він з цього ж місця увійшов у світ темряви і в деякому розумінні кожна душа була там з ним.

У цьому місці, у цьому стані, на нього зійшло ясне усвідомлення психіки кожної живої людини. У цей момент, у цьому місці, абсолютно кожен очікував того вироку, що ця людина, у чиїй владі було розпоряджатися міццю Одена, скаже, і що він зробить. Ось те саме явище Одена — міць, сила власне самого Життя.

— Кожна людина робить свій власний вибір в тому, як вона буде жити, — почав Річард. — Зло не існує незалежно від людини. Люди творять і зло, вибравши свій шлях. Вільний вибір означає, що треба обмірковувати свої дії, навіть якщо ти і не можеш мислити розумно. Найголовніший твій вибір, який ти можеш зробити — свідомо чи несвідомо, — це дозволити іншим думати і говорити, що тобі робити, нехай навіть це вказівка робити добро.

Розумний вибір вимагає більшого — люди повинні володіти раціональним мисленням. Відкидання спроби мислити раціонально призводить до здатності зберігати ілюзію знання, мудрості, навіть святості, поки відбувається зло. Якщо ти тримаєшся за вчення інших, які думають за тебе і змушують тебе здійснювати зло, невинні жертви теж страждають, якщо ти сам для себе вибрав шлях зла.

Мертві — неживі. Їх життя закінчене. Вчення, яке кидає виклик розсудливості — кидає виклик реальності; те, що кидає виклик реальності — кидає виклик життю. Виклик життю приводить до смерті.

Торжество віри над розумом прирівнюється до способу заперечення дійсності на користь обрання будь-якої примхи, яка є плодом чиєїсь ілюзії.

Послідовники Братства Ордена вибрали, як вони бажають прожити свої життя. Якби вони зупинилися на цьому, жоден з нас, хто цінує нашу свободу особистості, не переживав би, яким способом вони збираються жити, але вони зробили вибір — зробили усвідомлений вибір — не дозволяти іншим людям жити своїм власним життям, жити так, як ті вважають за правильне.

Це той вибір, що зроблений ними добровільно і який хоче обмежити нашу свободу. Ми не дозволимо їм перенести такий їх вибір на нас. Це припиняється тут і зараз. Я даю їм бажаний ними світ, в якому вони можуть жити в відповідності зі своїм вибором. Я надаю їм те, чого вони хочуть найбільше в житті — те життя, яке вони собі вибрали.

При всьому бажанні, я не бажав би їм такої страшної долі. Але це їх вибір. З цього моменту з'являються два світи, схожі майже у всьому. Цей світ залишиться таким, як є. Сила Одена продублює у багатьох відношеннях цей світ і дасть їм власний світ. І той світ буде їх.

Вони можуть так ніколи і не прийти до розуміння дурості їх вибору, але вони безумовно поплатяться за це. Їхнє життя буде пов'язане зі стражданнями, за які вони так палко чіпляються. Їхнє життя буде пов'язане зі стражданнями, які наклала на них їх праведність. Їх життя будуть з'єднані з безнадійним страхом і боязню, якими вони обклали себе, відмовляючись користуватися власним розумом, щоб мислити раціонально.