Одинадцяте Правило Чарiвника, або Сповiдниця

Ніккі вихопила книгу у Бердіни відразу, як тільки Морд-Сіт витягнула руку вперед. Сестра відкинула обкладинку і почала вивчати текст.

— Так, про що ж ця книга? — Запитав Річард у Бердіна.

— Вона про народ Джилліан. Принаймні, про її предків з Каска.

— Сонотворці… — Ніккі шепотіла собі під ніс, перегортаючи сторінки.

Річард насупився.

— Що ти сказала?

— Ніккі права, — сказала Бердіна. — Ця книга розповідає про те, що люди Каска мали здатність творити і насилати сновидіння. Верна веліла, щоб я обов'язково сказала Вам про це.

— Добре, спасибі, — подякував Річард.

— Тепер мені потрібно повернутися назад, лорд Рал. Є деякі інші книги, які Верні потрібно допомогти перевести. І не забувайте, — сказала Бердіна, озирнувшись, перед тим, як піти, — Мені потрібно ще трохи часу, щоб точно розповісти вам про речі, які я виявила, — це стосується Бараха.

Річард схвально закивав, усміхаючись Морд-Сіт.

Ніккі заткнула книгу під пахву.

— Спасибі, Бердіна. Як тільки ми закінчимо з цією книгою, ми приступимо до вивчення наступної.

Річард мить спостерігав за виходячою з гробниці Бердіною. А потім почав водити пальцями по написах, вигравіруваним на гранітних плитах.

— Це все виглядає досить тривожно, Ніккі. Чи відома тобі справжня природа виведених тут заклинань? Безліч з елементів виглядають начебто б знайомими для мене.

— Вони й повинні, — відповіла Ніккі. Вона вказала на один з написів на далекій стіні. — Подивися туди. Це послання від батька, що описують його синові процедуру проходження в підземний світ і назад.

— Ти думаєш, що Паніз Рал хотів передати Даркену Ралу своє знання, яке стосується цих заклинань, і тому він висік їх на стінах цього склепу?

— Ні, — заперечила Ніккі, негативно киваючи головою, — Я думаю, що ці заклинання передавалися в династії Ралів з покоління в покоління на протязі багатьох століть. Від батька до його нащадка, що володіє даром — тому, хто стане наступним лордом Ралом по праву спадщини.

Річард відчував себе обеззброєним.

— І як ти думаєш, скільки ж років цим написам? І навіщо це потрібно — передавати знання про те, як подорожувати між світами?

— По складових конструкціях цих заклинань і використаних у них словоформах я можу припустити що вони з'явилися на цих стінах з того самого часу, коли була створена сама магія Одена. Я думаю, вони також є одними з необхідних складових для вивільнення сили Одена.

Очі Річарда округлилися.

— Що? — Вирячився він на Ніккі.

Ніккі продовжила.

— Ну, по-перше, враховуючи те, про що оповідають книги, що описують магію Одена, такі, як «Книга Життя» і деякі з них про теорії сили Одена, можна зробити висновок, що це одна з умов для призову магії Збитку, яка лежить в основі спопеляючого заклинання Вогняного Ланцюга.

— Ти маєш на увазі позбавлення від проблем зі спогадами?

Ніккі кивнула.

— Річард, чому всі, крім тебе не пам'ятають про існування Келен? Чому вона сама не знає, хто вона є? Чому ми не можемо, використовуючи наш з тобою дар, зняти пелену омани з людей, які забули про Матір-сповідницю? Чому за допомогою наших здібностей ми не можемо повернути їм пам'ять про неї?

Тепер Річард знову впізнавав в ній колишню Ніккі — наставницю, яка змушує свого учня самому знайти відповідь на поставлене питання. Річарду така техніка підходу до вирішення проблеми була більш ніж знайома. Зедд застосовував її у відношенні до онука всю його свідоме життя.

— Зважаючи на те, що всі спогади пропали, нам нічого відновлювати.

— І яким же чином і куди вони випарувалися? — Запитала Ніккі, запитально зігнувши брову.

Річард вважав, що це очевидно.

— Була застосована магія Збитку.

Ніккі продовжувала запитливо дивитися на нього, в очікуванні продовження. Нарешті хвиля розуміння накотилася на нього.

— Добрі духи, — прошепотів Річард, — Адже магія Збитку виходить з підземного світу, — він підійшов ближче до Ніккі, — Чи не хочеш ти сказати мені, що після заклику сили Одена, необхідно спуститися в пекло, тому що те, що було відібране магією Збитку, можна повернути назад тільки звідти.

Ніккі продовжила думку.

— Якщо спогади можна відновити, то повинно залишитися центральне ядро суті, з якого можна знову наростити втрачене. Та пам'ять про Келен — вона лише у тебе в голові, не у неї, не у Зедда, і навіть не у Кари. Це твоя свідомість і нічия більше… Пам'ять інших — це те, що вже покинуло наш світ: її немає. Принаймні, не тут — в нашій реальності.

Річард був настільки вражений, що був не в змозі навіть моргнути.

— І це центральне ядро спогадів, вкрадених зі свідомості людей під впливом заклинання Вогняного Ланцюга, було витягнуто магією Збитку. І якщо так воно і є, то єдиним місцем, де можна відшукати вкрадені спогади, залишається підземний світ.

Ніккі обвела пальцем навколо одного з виразів на древнєд'харіанській, вказуючи на слова, висічені на гранітній плиті і труні.

— «Книга Життя», яку довелося прочитати Даркену Ралу для того, щоб ввести в гру шкатулки Одена, свідчить, що частково сам процес призову магії Одена йде в підземний світ.

— Але які ж спогади шукав Даркен Рал, спускаючись туди? — Заперечив Річард.

— Процедура призову магії Одена прописана в деталях, крок за кроком. Спускаючись у підземний світ, Даркен Рал всього лише виконував один з приписів, який був черговою умовою для виклику магії Одена. — Ніккі обвела рукою навколо, показуючи на стіни з написами. — Саме тут висічений кожен крок: кожна з необхідних умов.

— Ніккі, всі ці згадки говорять тільки про те, що необхідно просто спуститися в пекло, і все. Чому вони не повідомляють про необхідність настільки незвичайної подорожі?

Ніккі парирувала.

— А мета його лежить в намірі відновити основне ядро спогадів. Але, на жаль, магія сама не може знати, що саме необхідно, також як і їй невідомий той, на кого будуть накладені чари Вогняного Ланцюга. Їй відомі лише умови власного вивільнення. І ніде не згадується, що потрібно робити, вступаючи в чергову стадію звершення виклику. Вона — всього лише інструмент для роботи, виданий чарівникові, щоб звернути назад чари Вогняного Ланцюга.

Ніккі продовжила.

— Бердіна була першою, хто показав мені «Книгу Життя». Вона знала, де її знайти, тому що бачила, як Даркен Рал уважно її вивчав.

— Але він не намагався воскресити спогади, вкрадені чарами Вогняного Ланцюга.

Ніккі знизала плечима.

— Ти правий, він хотів використати силу Одена, щоб здобути абсолютну владу. Все залежало від того, з якою метою здійснити ритуал сходження. Ймовірно, Даркен Рал до кінця не розумів справжнього призначення подорожі в підземний світ. Напевно, він вирішив, що це лише чергова сходинка, на яку потрібно зійти — просто частина складного дійства.

Річард пальцями пригладив волосся.

— Келен розповіла мені, що була в підземному світі.

Ніккі його проігнорувала, вона знову вказала на написи.

— І все це є складовою частиною цього дійства.

— Але яким же чином я зможу зробити подібні речі?

— Якщо враховувати те, що тут написано, ти не можеш зробити це самостійно. Ти потребуєш провідника. Але не звичайного супроводжуючого, а таку людину, яку ти зможеш схилити до потрібної дії, і, дерзнувши відвідати підземний світ, переконаєш його в те, що твоє життя — ніщо в порівнянні великими цілями мандрівки між світами.

— Добрі духи, звичайно, я можу присягнутися власним життям, заради цієї можливості, — збуджено вимовив Річард.

Вона кивнула і відразу ж показала на щеодне місце в написах.

— Зверни увагу. Ось це заклинання, що викликає провідника зі світу мертвих, який вкаже необхідний тобі шлях.

Розсерджений не на жарт, Річард глянув на висічений напис. Потім він вказав на один з виразів на древнєд'харіанській, він знаходився вже на наступній плиті.

— Подивися сюди, на цей вислів. Тут йдеться про використання магічного піску.

Ніккі погодилася.