Донецкая мафия

Основою цієї групи стають Юхим Звягільський — директор донецької шахти імені Засядько, голова корпорації «Дон» Віктор Нусенкіс та керівник «Укрвуглемашу» Олександр Астрахань. Вони фактично беруть під власний контроль виробництво вугілля у Донбасі. Паралельно ці люди формують свою команду. Вони надають підтримку молодим особам, які готові працювати на користь клану. Двоє неофітів — Ринат Ахметов та Віктор Янукович. Вони входять до керівництва донецької групи і займають близьке до засновників клану місце.

Суто «воровські» поняття стають неактуальні. На п'яти старим кадрам все більше наступають молоді і спортивні. Вони вважають себе інтелектуалами і хочуть абсолютну владу. У Донецьку усе частіше почали звучати прізвища, які потім стають широко відомі.

З листа Вячеслава Синенка, листопад 2004 року:

Сергій Приймачук:

— Кушнир был ранен в перестрелке и умер в СИЗО. Опять же как умер? Это говорит о том, что правоохранительные органы уже были куплены, были продажные. Любой преступник знал, что если он попадет в тюрьму по велению криминальной влас ти, его могут там умертвить.

Розборками активно користується молодий чоловік на ім'я Ринат Ахметов. Він вдало розпоряджається спадщиною ліквідованих авторитетів. Ахметов засновує Донецький міський банк. Банк є «общаком» для грошей клану, який очолював Алік Грек. При ньому роль Ахметова зводилася до відповідальності збереження і збільшення грошей клану. Але коли Аліка Грека вбивають, Ахметов отримує велику спадщину. Донміськбанк стає основою майбутньою імперії цього бізнесмена. Але вбивства не припиняються.

Сергій Приймачук:

— Криминальный смерч, который пронесся по Донецкой области, не знала ни одна область Украины. Пропадали люди десятками, причем из числа молодежи, проводились зачистки, бри гадные посылали людей, потом надо было следы прятать. Я знаю случай, когда пропали 5–7 молодых людей. И не родственники, ни друзья не поставили вопрос, куда они делись? Видимо, они знали, какая судьба ждет этих молодых ребят, и, видимо, компенсацию получили. Очень много преступлений было совершено, которых еще предстоит раскрыть.

Травень 1996 — вбито президента компанії «Данко» Момота.

Листопад 1996 — розстріл губернатора Донеччини Євгена Щербаня у донецькому аеропорту.

Кінець травня 1997 року. У центрі міста вбито Сергія Ромона, власника фірми «Південь». Ця фірма пізніше дістанеться правій руці Ахметова, майбутньому голові Донецької облради Борису Колесникову.

Жовтень 1997 — у посадці знаходять труп Любарського, директора гастронома «Беларусь».

З листа Вячеслава Синенка, листопад 2004 року:

«До 1998 года было убито 35 человек в г. Донецке. Милиции ни разу не удалось задержать преступников с поличным, а подозреваемые легко освобождались, имея большие деньги, состоя в преступных группировках».

У 1998 році з весни до осені вбивають підручних Кушніра. Після цього група Кушніра вважається знищеною. У той же час у список вбитих потрапляють: директор пивзавода «Сармат» та директор «Биттехнікі» — підприємств, які тепер належать Ринату Ахматову. Практично усі вбивства не розкриті до сих пір.

Михайло Клюев, начальник УВС Донецької області:

— Я бы прокомментировал обстановку в прошлом десятилетии, это не надо сбрасывать со счетов, убийства были и в 2001, 2003 году, которые были связаны с собственностью. Их где-то 57, следствие ведет по этим делам прокуратура, мы выполняем отдельные поручения.

Сергій Приймачук:

— Много еще непонятного. Ведь по своей сути эти люди… Кто убил Рябого? Давайте раскроем убийство Рябина, давайте рас кроем, как умер Кушнир. Допустим, Брагина они убили… Кто убил их? Кто убил других? Директора «Сармата»? Директора «Быттехники»? Директора гастронома «Беларусь»? После убийства Брагина приемником ФК «Шахтер» стал Ринат Леонидович.

3 листа Вячеслава Синенка, листопад 2004 року:

Сергій Приймачук:

— Ахметова называют хозяином Донбасса? Да. И если спросить любого гражданина, любой гражданин, сталкивающийся с бизнесом, знает прекрасно: все предприятия, все самые востребуемые сферы деятельности, отрасли везде есть влияние Рината Ахматова. А в Донецке это особенно ярко выражено. Это не секрет.

До 2004 року Ринат Ахметов є одноосібним лідером на Донеччині. Він скуповує підприємства в усіх галузях. Головним його активом є металургія, головним хобі — футбольний клуб «Шахтар», який активно і доволі успішно виступає в європейських кубках. А компанії Ахметова активно працюють за кордоном.

Володимир Ар 'ев:

— У будівлі за цією адресою в Женеві, Швейцарія, розташова на фірма Leman Соmodities SA. Вона афільована з компанією «Систем Кепітал Менеджмент», яка належить Ахметову. «Леман комодітіз» займалася збутом 70 % продукції металургійного гіганту «Криворіжсталь» ще до його продажу. Компанія керує Авдієвським коксохімічним та Єнакіївським металургійним заводом. Повний склад акціонерів Леман комодітіз невідомий, але Ахметов точно є у списку.

Вже після зміни влади в Україні міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що через «Леман Комодітіз» проводився псевдоекспорт, який приніс Україні збитків на 50 мільйонів гривень. Компанія спростувала звинувачення, але незадовго до того Ахметов виїжджав у Швейцарію. Чи був він у цій будівлі — невідомо. Але господар Донбасу, очевидно, не раз протягом останніх років відвідував країну, де зберігаються його активи.

До 2004 року група на чолі з Ринатом Ахметовим активно акумулює кошти. Невдовзі стає очевидним його бажання контролювати не тільки Донецьку область. Вона мала дати йому ресурси для завоювання значно більшої території.

Кандидатом в президенти України стає близький до Ахметова політик Віктор Янукович. Область має забезпечити йому ресурс — не тільки матеріальний, а й людський. 98 % має віддати голоси для земляка.

Сергій Приймачук:

— Было отслеживание каждого человека, как он реагирует на те или иные явления. Покупали руководителей, с потрохами покупали. Достаточно посмотреть, как живет Малышев, бывший начальник УВД.

Михайло Клюев:

— Он даже провел пресс-конференцию о том, что он уходит ра ботать в некий СКМ, заместителем в службу безопасности.

Малишев став одним з керівників служби безпеки «Систем Кепітал Менеджмент» — компанії Ахметова. А забезпечити голоси — це завдання отримав права рука Ахметова, голова обласної ради Борис Колесніков.

Сергій Приймачук:

— Борис Викторович Колесников — это житель г. Донецка, он из одного поселка с Брагиным, с Ахметовым. Знаю одно, что на слуху он стал после того, как был убит директор фирмы «Юг» Роман, и Колесников стал потом владельцем. Кстати, это убийство не раскрыто. Потом он был избран в областной совет, а в областном совете депутаты путем «одобрям-с» избрали Колесников председателем облсовета.

— Он имеет какое-то отношение к криминальным структурам?

— Самое непосредственное отношение. По его команде посылали запугивать людей на выборы мэра города Славянска. Это факт. Без Колесникова в области не обходилось ни одно событие.

Схема взяття влади кланом Ахметова була нескладною. Донецька та Луганська області, де він має вплив, дають сукупно до 5 мільйонів голосів. Це третина справи. Обидві області мають голосувати одностайно. Для цього крім тиску на бізнес та директорів підприємств треба підвести ідеологічну базу. Такою стала близькість до Росії. Емісари Ахметова їдуть до Москви і домовляються з оточенням Путіна про підтримку останнього.

Путін підтримує Януковича і рекомендує його Кучмі, який перебуває у повній залежності від російського колеги. Кучма висуває Януковича, усі сили, так чи інакше залежні від Росії або російських капіталів пропутінського походження, кидають на підтримку єдиного кандидата великі ресурси.